Палій Наталія Олегівна

Спеціальність: 081 – Право

Тема дисертації: Теоретико-правовий аспект протидії дискримінації жінок з вразливих груп

Статус: Ступінь присуджено

Науковий керівник: Оніщенко Наталія Миколаївна

Дата захисту: 19 Січня, 2024, 13:00

Місце захисту: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, Інститут держави і права імені В.М. Корецького. Захист відбудеться онлайн.

Анотація:

Палій Н. О. Теоретико-правовий аспект протидії дискримінації жінок з вразливих груп. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – «Право» (08 – Право). Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України; Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Київ, 2022.

Протидія дискримінації жінок з вразливих груп є важливим аспектом забезпечення принципу рівності. Вивчення цієї проблеми допомагає виявити нерівності та обмеження, з якими зіштовхнуться жінки з вразливих груп у суспільстві, та розробити ефективні стратегії для їх подолання. Дослідження даного питання сприяє зміні свідомості суспільства, що дає можливість усвідомити існуючі проблеми, стереотипи та нерівності, які впливають на жінок, та сприяти формуванню більш толерантного та рівноправного суспільства. Вивчення дискримінації жінок допомагає виявити порушення їх прав та забезпечити відповідний захист.

Автор, в рамках дослідження проблематики протидії дискримінації жінок з вразливих груп за компаративіськими орієнтирами, дослідив низку актуальних проблем та питань, зокрема: а) опрацьовано предметну складову за об’єктом вивчення; б) проаналізовано історію становлення протидії дискримінації жінок з вразливих груп, що дозволило порівняти практики застосування у різних країнах, регіонах із застосуванням історичного екскурсу; в) детально проаналізовано методологічні засади вивчення протидії дискримінації жінок з вразливих груп; г) визначено понятійно-категорійний апарат та ключові особливості об’єкта наукового дослідження; д) охарактеризовані окремі дефініції та поняття, зокрема, визначення «вразливості» та критеріїв визначення ознак вразливості, поняття «гендерно-обумовленого насильства»; е) окреслено теоретико- прикладний контекст функціонального призначення протидії дискримінації жінок з вразливих груп; є) проаналізовано тенденції та способи і методи, які сприяють запобіганню дискримінації жінок з соціально вразливих груп, зокрема, країнах ЄС; ж) на основі порівняльно-правового аналізу досліджено об’єкт дослідження у межах вдосконалення законодавства у сфері рівності та протидії дискримінації жінок; з) обґрунтовано авторські пропозиції щодо шляхів і методів вдосконалення протидії дискримінації жінок.

Метою даного дисертаційного дослідження є здійснити теоретично – правовий аналіз причин виникнення дискримінації жінок з вразливих груп і знайти можливі шляхи запобігання та протидії такій дискримінації.

Емпірична основу дисертації становили доктринальні джерела, а саме: монографії; дисертаційні дослідження та їх автореферати; фахові наукові статті представників різних галузей права та інших гуманітарних дисциплін, а також тези доповідей та матеріали наукових конференцій, в яких згадується досліджувана проблематика. Крім того, в рамках даного дослідження, максимально проаналізовано законодавство в сфері протидії і запобігання дискримінації жінок з соціально вразливих груп в країнах ЄС, а також інших розвинутих країнах з метою ідентифікувати кращі тенденції та засоби боротьби з дискримінацією.

У дисертації висвітлено історію становлення протидії дискримінації жінок з соціально вразливих груп, починаючи з античності й до сучасності, щоб розглянути розвиток уявлень про рівність та визнання прав жінок.

Дослідження враховує доступні джерела, що стосуються протидії дискримінації жінок, зосереджуючись на найбільш яскравих прикладах і відмітних моментах історії. Аналізуються суспільно-правові зміни, законодавчі акти, ідеї та філософські погляди, які сприяли визнанню рівності між чоловіками та жінками. Розглядаються зміни у правовому статусі жінок, а також прояви дискримінації, які виникали в різні епохи та суспільних контекстах.

У дисертаційному дослідженні комплексно проаналізовано важливі питання методології права крізь призму дослідницького об’єкта, яка має свою специфіку за такими орієнтаційними чинниками, як: а) індивідуалізація методологічної основи наукового дослідження, що передбачає зосередження уваги на конкретних випадках або індивідах під час вивчення теоретико-правових аспектів протидії дискримінації жінок з вразливих груп. Цей підхід дозволяє уточнити, конкретні питання, які можуть бути вирішені за допомогою правових інструментів; б) суб’єктивно- об’єктивний підхід науковця до заданої проблематики з метою врахування впливу соціокультурних стереотипів, ролей та норм, які призводять до дискримінації жінок; в) системність методологічного підходу, який дозволяє розглядати проблему дискримінації жінок з вразливих груп як складну систему, в якій взаємодіють багато факторів та елементів; г) інтегративність підходів у дослідження, що передбачає поєднання різних методологічних підходів та дисциплін.

Особливу увагу приділено понятійно-категорійному апарату, зокрема: 1) визначення самої категорії «вразливість» та характеристика вразливих груп та ознаки вразливості. На основі грунтовного аналізу було сформульовано власне визначення поняття “жінки з вразливих груп” як жінки, які перебувають у особливо вразливих і незахищених станах у суспільстві через різні фізичні, соціальні, економічні, культурні, політичні чи інші життєві обставини. Ці жінки знаходяться під підвищеним ризиком стати об’єктом дискримінації, насильства, експлуатації та інших форм негативного впливу. Також було досліджено різні категорії вразливих груп, які можуть страждати від дискримінації, зокрема жінок – внутрішньо-переміщених, жінок, які проживають в сільській місцевості, жінок, що живуть на окупованих територіях та на лінії розмежування, жінки, які є членами сімей військовослужбовців. Кожна вразлива група була ретельно проаналізована, з’ясовані їхні особливі потреби, проблеми та причини вразливості у контексті дискримінації.

У межах дисертаційного дослідження ретельно аналізується та докладно висвітлюється сегментарний зміст ключових, нормативно-правових інструментів, які використовуються для протидії дискримінації жінок з вразливих груп.

Особливу увагу приділено аналізу та опису нормативних актів, міжнародних конвенцій, директив, законодавства та інших правових документів, що стосуються протидії дискримінації жінок. З’ясовано їх зміст, правові основи, принципи та положення, що регулюють проблему дискримінації. Крім того, досліджено і проаналізовано різні механізми та інструменти, що застосовуються для протидії дискримінації жінок. Це включає такі аспекти, як правові заходи, політики, програми, моніторинг та звітність, механізми правової допомоги, просвітницькі кампанії та інші інструменти. Детально розглянуто інституційні механізми, такі як омбудсмани, рівність органів, комітети та інші організації, які займаються протидією дискримінації жінок та захистом їх прав. У дисертації також розглянуто приклади інноваційних підходів та новаторських інструментів, які використовуються у боротьбі з дискримінацією жінок з вразливих груп. Проведено їх аналіз, оцінку ефективності та можливість застосування в контексті української правової системи.

Дисертантка дослідила проблематику поняття та ознаки гендерно-обумовленого насильства з особливим акцентом на його актуальність у контексті воєнного вторгнення на територію України. Дослідження висвітлює складність цієї проблеми в контексті воєнних конфліктів і надзвичайних ситуацій, а також висуває рекомендації щодо запобігання та протидії гендерно-обумовленому насильству. Важливим аспектом є інформування суспільства, підвищення свідомості про цю проблему та розробка ефективних заходів для захисту прав жінок і дівчат. Авторка дисертації проводить глибокий аналіз українського та міжнародного законодавства з метою аналізу поняття гендерно-обумовленого насильства, а також звертається увага на визначення видів останнього у міжнародних документах та національному законодавстві. В результаті дисертантка пропонує авторську дефініцію «гендерно-обумовленого насильства» як насильницькі дії, які вчиняються особою однієї статі, з мотивів приналежності іншої особи до протилежної статі.

Значна увага приділяється питанням аналізу запобігання дискримінації жінок з соціально вразливих груп у міжнародному та національному законодавстві країн Європейського Союзу (ЄС) та інших країн, зокрема, Іспанії, Франції, Швеції, Німеччини, та Канади. У контексті ЄС, гендерна рівність є одним з ключових пріоритетів, що відображається у законодавчих та програмних ініціативах.

В роботі розкрито питання приведення законодавства України у відповідність до директив ЄС. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом дійсно встановлює важливі зобов’язання щодо протидії дискримінації та забезпечення рівних можливостей. Додаток XI до Глави 21 угоди зосереджується на співробітництві в галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей. Цей додаток включає шість директив ЄС, які стосуються недискримінації та забезпечення рівності.

Дослідницький компаративізм дійсно важливий для аналізу та порівняння правових систем різних країн, зокрема в контексті протидії дискримінації жінок з вразливих груп. Використовуючи принципи поміркованості своєчасності, правової акультурації та інтерференції, дослідник отримав глибше розуміння специфіки та ефективності заходів, прийнятих в різних країнах для протидії дискримінації жінок.

Також дисертантка дослідила участь жінок у миротворчих процесах та миробудівництві, які є важливою складовою гендерної рівності та стабільності в суспільстві. Україна робить кроки для підтримки та посилення ролі жінок у цих процесах. Деякі ініціативи та дії в цьому напрямку включають: а) забезпечення гендерного балансу, що означає більшу участь жінок у таких місіях та забезпечення їхнього активного представництва; б) створення сприятливих умов для жінок, зокрема забезпечення безпеки, доступу до освіти, здоров’я та соціального захисту; в) розвиток кваліфікацій жінок, що може включати тренінги, навчання та підтримку для жінок, що бажають брати участь у таких процесах; г) підтримка жіночих груп та організацій, наприклад може включати фінансову підтримку, консультативну допомогу та сприяння у розбудові їхньої діяльності; д) запровадження гендерно чутливих підходів, зокрема, забезпечення пропорційної участі жінок у прийнятті рішень та формуванні політик.

На підставі проведеного дослідження, запропоновано поняття протидія дискримінації жінок розглянути у вузькому розумінні як систему заходів, що здійснюються різними суб’єктами (різних інституцій держави, органами місцевого самоврядування, громадських організацій, правозахисних груп та окремими громадянами) з метою припинення дискримінації жінок, а саме: обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, відповідно до чинного законодавства, надання необхідного захисту та допомоги постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди та притягнення до відповідальності винних осіб та в широкому як систему дій, засобів, механізмів, передбачених законодавством і спрямованих на запобігання, усунення, зменшення або ліквідацію негативного впливу фактів дискримінації, поновлення порушених прав та захист інтересів шляхом компенсації за заподіяну моральну та матеріальну шкоду та притягнення до відповідальності винних осіб в порядку передбаченому законодавством.

Також автор наводить такі шляхи протидії дискримінації жінок з вразливих груп в Україні та удосконалення механізмів боротьби з гендерною нерівністю, як: 1) важливим завданням законотворців є чітке визначення понятійно-категорійного апарату, зокрема, поняття «вразливості» та визначення тих категорій жінок, які мають особливі потреби та ризики з якими зіштовхуються ці групи в нашій країні; розробка критеріїв вразливості є одним із способів систематичного підходу до визначення та класифікації осіб, які потребують особливої уваги та захисту; 2) забезпечення наукової обґрунтованості політик на підставі яких будуть створені ефективні заходи, які враховуватимуть потреб різних вразливих категорій жінок. 3) найоптимальнішим методом удосконалення законодавства, в тому числі, в сфері захисту дискримінації жінок з вразливих груп, є обмін досвідом з метою запозичення найкращих результатів; 4) розроблення адаптованих індивідуалізованих рішень, які спрямовані на покращення становища жінок з вразливих груп та забезпечення гендерної рівності, враховуючи різноманітність і взаємодію різних факторів, що впливають на життя жінок з вразливих груп, таких як вік, етнічна приналежність, інвалідність, соціальний статус та інші; 5) виявлення законодавчих недоліків, що перешкоджають реалізації прав жінок з вразливих груп; 6) визначення категорійного-понятійного апарату, зокрема термінів “протидія”, “запобігання” та “ліквідація” дискримінації жінок, з метою уточнення їхнього змісту та співвідношення для вироблення заходів та стратегій, які можуть використовуватися для боротьби з дискримінацією жінок, та які аспекти більш акцентуються на запобіганні дискримінації, а які на її ліквідації; 7) зміна міжнародних підходів до миротворчості та миробудівництва, що передбачає активне залучення жінок у процес прийняття рішень, встановлення мирних угод та розбудови стабільності після конфлікту; 8) гендерно чутлива політика повинна ґрунтуватися на принципах рівності та інклюзивності, що враховують потреби та інтереси різних груп населення, включаючи жінок з вразливих груп.

Додатки:

Трансляція: https://www.youtube.com/watch?v=-TdDpSGc9g0

Ключові слова:
вразливість гендерна рівність гендерні відносини дискримінація за ознакою статі європейська інтеграція жінки з вразливих груп законодавство запобігання дискримінації механізм захисту міжнародне право права людини правове регулювання правотворчість протидія дискримінації жінок рівність система законодавства