Моргунова Еліна Сергіївна

Спеціальність: 052 – Політологія

Тема дисертації: Політико-правові засади державної енергетичної політики України в контексті європейської інтеграції

Статус: Захист планується

Науковий керівник: Кресіна Ірина Олексіївна

Дата захисту:

Місце захисту: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Анотація:

Моргунова Е. С. Політико-правові засади державної енергетичної політики України в контексті європейської інтеграції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 – Політологія (галузь знань 05 – соціальні та поведінкові науки). Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Київ, 2024.
Актуальність теми дослідження зумовлена такими причинами:
1) енергетична проблематика недостатньо проаналізована з позиції саме політичної науки; 2) останніми роками змінилися акценти в розгляді питань енергетичної політики на всіх рівнях через агресивну вепонізацію енергії й це вимагає критичного перегляду результатів попередніх досліджень; 3) війна Росії проти України актуалізувала нові енергетичні проблеми, поставила перед Україною, ЄС та іншими суб’єктами нові завдання в площині енергетичної безпеки; 4) потребують з’ясування політико-правові засади державної енергетичної політики України з огляду на активізацію євроінтеграційного процесу та зростання загроз енергетичній безпеці як України, так і ЄС. Метою дослідження є вивчення політико-правових засад державної енергетичної політики України в контексті європейської інтеграції. Завдання дослідження: 1) з’ясувати глобальні тренди функціонування енергетичної сфери з точки зору основних викликів та ризиків; 2) охарактеризувати зміни в енергетичній політиці ЄС та фактори, які зумовлюють їх; 3) дослідити систему викликів для енергетичної сфери України, зумовлених російською агресією, та реагування на них відповідно до завдання забезпечення енергетичної безпеки та євроінтеграційних цілей України; 4) проаналізувати процес імплементації правових та нормативних стандартів ЄС до законодавства України з енергетичних питань; 5) визначити політико-правові засади відбудови
енергетичного сектора України та подальшого зближення з ЄС; 6) з’ясувати роль цінностей та культури енергоспоживання в реалізації новітніх енергетичних стратегій; визначити основні інструменти формування енергетично-екологічних цінностей; 7) дослідити зміст, характеристики концепції енергетичного громадянства та аргументувати доцільність її інтегрування в стратегію енергетичної політики України; 8) аргументувати важливість формування, вивчення та урахування громадської думки при здійсненні енергетичної політики; довести, що підтримка громадськості є критичним елементом реструктуризації енергетики.
Об’єктом дослідження є державна політика в енергетичній сфері. Предметом дослідження є політико-правові засади державної енергетичної політики України в контексті європейської інтеграції.
Робочими гіпотезами дослідження визначено:
1) на характер енергетичної політики як ЄС, так і України нині найбільший вплив мають геополітичні чинники, хоч кліматичні, економічні та ін. не зменшують сили впливу. Це створює особливий тиск на стійкість енергетичної системи та вимагає нових підходів у реалізації енергетичної політики; 2) конфігурація системи політико-правових засад енергетичної політики України нині визначається, найперше: збройною агресією Росії та використанням державою-агресором енергії як зброї; євроінтеграційним курсом України, який вимагає імплементації законодавства ЄС; кліматичними змінами тощо. Ця система не є сталою через зростання викликів та ризиків для функціонування енергетичної сфери як ЄС, так і України, що вимагає своєчасних політико-правових відповідей;
3) енергетична сфера нині є особливо чутливою в ЄС, а процеси розв’язання/пом’якшення проблем увиразнюють проблеми зі солідарністю держав-членів, розбіжності у національних енергетичних стратегіях. Це позначається, як на реалізації спільної енергетичної політики, так і на взаємодії з Україною щодо енергетичних питань;
4) для ефективної енергетичної політики нині потрібна не лише політична воля влади у прийнятті та реалізації інституційних рішень, а й послідовна реалізація державної політики щодо формування енергетично-екологічних цінностей й моделей поведінки, нової культури енергоспоживання, енергоощадної моделі поведінки на всіх рівнях. Для верифікації робочих гіпотез було застосовано комплексну методологію, яка включила комплекс логічних операцій, загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Найважливіші результати дослідження були досягнуті завдяки застосуванню, найперше, системного підходу, неоінституціоналізму та аксіологічного підходу. Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю завдань і способами їх розв’язання. В межах проведеного дослідження отримано результати, що мають наукове значення. У дисертації сконструйовано систему політико-правових засад реалізації Україною енергетичної політики, відновлення енергетичного сектора в умовах європейської інтеграції. Конфігурація цієї системи зумовлена збройною агресією Росії та використання нею енергії як зброї, євроінтеграційним курсом України, кліматичними змінами. Вона схарактеризована як рухома конструкція, позаяк унормування енергетичної політики ЄС та України постійно узгоджується з новими викликами та ризиками (безпековими, економічними, екологічними та ін.). Дисертантка наголошує, що реконструкція енергетичного сектора України має ґрунтуватися на безпекових, технологічних, ціннісних та ін. підходах ЄС й не має мати наслідком повернення до довоєнного стану. У роботі аргументовано, що зміни в енергетичній політиці України мають визначати децентралізація енергетичної системи, диверсифікація джерел енергії, прозоре ринкове ціноутворення, відмова від гіпертрофованої ролі держави, неприйнятність тіньових процесів, провідна роль споживача в процесі енергетичної трансформації. Підкреслено, що для узгодження енергетичних та інших стандартів ЄС та України потрібна сильна політична воля української влади у
послідовному реформуванні, нульова толерантність корупції, безумовний пріоритет принципів правової держави, прозорість прийняття рішень і т. ін.
У дисертації доведено, що для реалізації енергетичної політики, яка б відповідала сучасним глобальним викликам, недостатньо лише політичної волі влади, комплексу інституційних рішень щодо «зеленого» енергетичного переходу. Авторкою роботи аргументовано, що така політика вимагає формування відповідних цінностей й моделей поведінки населення, нової культури енергоспоживання шляхом енергетично-екологічної соціалізації населення зусиллями держави та недержавних áкторів. У роботі підкреслюється, що питання формування енергетично-екологічних цінностей населення має бути інтегроване в енергетичну стратегію України, позаяк стратегічною помилкою є увага виключно до інституційних змін в енергетичній політиці без формування відповідних цінностей і стійких моделей поведінки, які відповідають сучасним демократичним тенденціям у функціонуванні енергетичного сектора.
У дисертації характеризується концепція енергетичного громадянства, акцентовано на важливості її інтегрування в стратегію енергетичної політики України. Також у роботі обґрунтовано, що залучення широкого спектра індивідуальних і колективних áкторів до розробки та реалізації енергетичної політики нині є основою підвищення легітимності та ефективності енергетичної політики, що має бути враховано Україною.
У дисертації запропоноване авторське бачення системи сучасних характеристик глобальної енергетичної сфери: декарбонізація, цифровізація та децентралізація, які відбуваються під одночасним впливом геополітичних, екологічних, економічних, соціальних та ін. чинників. Охарактеризовані зміни, які відбуваються в енергетичній політиці ЄС та чинники, які зумовлюють їх. Намір протидіяти вепонізації енергії та змінам клімату визначено основою мотивації до змін в енергетичній політиці ЄС.
Авторка систематизувала виклики для енергетичної сфери України, зумовлених російською агресією, та реагування на них відповідно до завдання
забезпечення енергетичної безпеки та виконання євроінтеграційних зобов’язань. Викликами визначено: вепонізацію Росією енергоресурсів; необхідність забезпечення національної енергетичної безпеки в умовах повномасштабної збройної агресії; відсутність доступу до багатьох об’єктів енергетичної інфраструктури; сильну узалежненість від допомоги держав-партнерів, міжнародних інституцій; необхідність реформувати енергетичну сферу в частині виконання вимог до держави-кандидата на членство в ЄС в умовах війни. Система реагування на виклики енергетичній сфері України включає: реалізацію нової багаторівневої моделі захисту енергооб’єктів задля запобігання їх руйнуванню державою-агресором; відновлення зруйнованої інфраструктури та введення в експлуатацію нових енергооб’єктів, переважно «зеленої» енергетики; зорієнтованість на енергетичну стратегію ЄС (збільшення частки відновлювальної енергетики, декарбонізація, диверсифікація джерел та маршрутів постачання енергоресурсів, підвищення енергоефективності і т. ін.); децентралізацію енергосистеми України, зближення з енергосистемами держав ЄС, розбудову резервних, зокрема міждержавних, та автономних мереж і систем. У дисертації дано оцінку процесу імплементації правових та нормативних стандартів ЄС до законодавства України (2005–2023 рр.). Чинниками активізації процесу імплементації визначено: набуття Україною членства в Енергетичному Співтоваристві; підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та зміна Додатка XXVII до цієї Угоди; військова агресія Росії щодо України; ратифікація Україною Паризької угоди про зміну клімату; затвердження Четвертого енергетичного пакета ЄС; прискорена синхронізація об’єднаної енергетичної системи України з об’єднанням енергетичних систем держав-членів ENTSO-E; набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС та ін. У дисертації відзначено, що процеси імплементації не завершені, а з низки питань є труднощі адаптації законодавства України до Acquis communautaire. Перебіг цих процесів ускладнюється зокрема й тим, що вепонізація Росією енергоресурсів запустила
динамічні законотворчі процеси в ЄС, спрямовані на забезпечення енергетичної безпеки, а відтак Україна своєю чергою має реагувати на ці зміни.

Додатки:

Трансляція: