Маринич Юлія Володимирівна

Спеціальність: 081 – Право

Тема дисертації: Інститут тимчасового доступу до речей та документів у системі заходів забезпечення кримінального провадження

Статус: Ступінь присуджено

Науковий керівник: Хабло Оксана Юріївна

Дата захисту: 14 Липня, 2023, 11:00

Місце захисту: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, Інститут держави і права імені В.М. Корецького, к. 212. Захист відбудеться онлайн.

Анотація:

Дисертаційна робота присвячена аналізу теоретичних засад здійснення тимчасового доступу до речей та документів, а також обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо удосконалення правового забезпечення та функціонування вказаного інституту.

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання дослідження, виокремлено об’єкт і предмет дослідження, розкрито функціональні можливості методів дослідження, вказано на положення наукової новизни отриманих результатів, обґрунтовано практичне значення одержаних результатів дослідження, наведено відомості про апробацію матеріалів дисертації та публікації автора. Відзначено, що тимчасовий доступ до речей та документів є інститутом-новацією, впровадженим у вітчизняну кримінальну процесуальну систему в результаті реформування кримінального судочинства та прийняття у 2012 році КПК України. Запровадження цього заходу забезпечення кримінального провадження сприяє імплементації в національне законодавство європейських стандартів здійснення кримінального судочинства шляхом розширення засади змагальності на стадії досудового розслідування, адже ініціювати його застосування перед слідчим суддею, судом може не лише сторона обвинувачення, а і сторона захисту. Аналіз правозастосовної практики дозволяє стверджувати, що тимчасовий доступ до речей та документів є одним із найбільш застосовуваних заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, лише у 2021 році на розгляді у судах першої інстанції перебувало 215 478 клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, що становить 34,14% від інших клопотань, які розглядалися слідчим суддею у вказаний період. Це свідчить про те, що інститут тимчасового доступу до речей і документів має значну затребуваність у сторін кримінального провадження, що вимагає юридичної визначеності та уніфікованості процесуальної форми застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Не зважаючи на те, що тимчасовий доступ до речей і документів найчастіше застосовується серед інших заходів забезпечення кримінального провадження, його законодавча регламентація має суттєві недоліки правового регулювання, що перешкоджає досягненню завдань кримінального провадження.

У Розділі 1. «Теоретико-правові основи дослідження інституту тимчасового доступу до речей і документів» визначено, Визначено, що процесуальна форма тимчасового доступу до речей та документів (або виїмки) зазнала суттєвого вдосконалення в частині гарантування прав володільця речей і документів – судовий контроль при прийнятті рішення про застосування тимчасового доступу до речей і документів. Тимчасовий доступ до речей та документів має подвійну природу: є як засобом забезпечення процесу доказування, так і заходом забезпечення виконання вироку в частині майнових стягнень.

Обґрунтовано, що тимчасовий доступ до речей та документів – це передбачений КПК України захід забезпечення кримінального провадження, відповідно до якого, за ухвалою слідчого судді, суду та у передбачений законом строк, сторона кримінального провадження наділяється правом ознайомлюватися, робити копії, а в передбачених законом випадках вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, а особа, яка володіє такими речами та документами, зобов’язана надати такий доступ та не перешкоджати виконанню ухвали.

Визначено, що ознаками тимчасового доступу до речей та документів є: примус в особливій його формі, обмеження прав та свобод людини й громадянина, судовий контроль прийняття рішення. Примус під час виконання тимчасового доступу до речей та документів зумовлений не вчиненням або невчиненням певних дій, а його законодавчою моделлю, яка заснована на кримінально-процесуальному примусі та передбачає його застосування незалежно від поведінки особи.

Обґрунтовано, що додатковою метою тимчасового доступу до речей та документів є попередження знищення чи пошкодження речей та документів, забезпечуючи їх схоронність. Визначено, що тимчасовий доступ до речей та документів виконує наступні функції: забезпечувальну, інформаційну, прогностичну, охоронну, допоміжну, регулятивну, попереджувальну.

Доведено, що одним із головних принципів застосування тимчасового доступу до речей та документів є пропорційність (співмірність), яка забезпечує відповідний баланс між засобами правового впливу та наслідками, які очікуються.

Обґрунтовано, що заходи забезпечення кримінального провадження – це передбачені КПК України заходи примусу, які застосовуються під час досудового розслідування й судового розгляду, мають за мету забезпечення дієвості кримінального провадження, створюють належні умови для його здійснення.

Проаналізовано фактичні підстави застосування процесуальних дій, якими залучаються речі чи документи як докази у кримінальному провадженні (тимчасовий доступ до речей та документів, витребування речей чи документів, обшук). Доведено, що при визначенні способу формування доказової бази слід враховувати такі критерії: 1) добровільність передачі речей та документів на запит сторони кримінального провадження, надання їх при пред’явленні ухвали слідчого судді, чи є потреба у проведенні пошукових дій інтенсивно-примусового характеру; 2) наявність загрози зміни або знищення речей та документів; 3) безпосередня характеристика речей та документів що стосується наявності/відсутності інформації, яка містить охоронювану законом таємницю.

Розділ 2. «Належна правова процедура прийняття рішення та здійснення тимчасового доступу до речей і документів» стосується дослідження відповідності процедури прийняття рішення та здійснення тимчасового доступу до речей та документів КПК України та принципам права. Визначено етапи здійснення тимчасового доступу до речей та документів: підготовчий етап, етап отримання дозволу суду, судовий розгляд клопотання, безпосереднє виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей та документів. Обґрунтовано необхідність законодавчого визначення строку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів та доведена доцільність диференційованого підходу до його закріплення (за загальним правилом строк розгляду не повинен перевищувати семи днів з моменту надходження клопотання до суду, за наявності реальної загрози зміни або знищення речей і документів – розглядається невідкладно).

Доведено, що визначення у рішенні слідчого судді, суду місця виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів забезпечить належне застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, запропоновано доповнити ст. 164 КПК України відповідною вимогою. Доведено необхідність доповнення КПК України нормою, яка передбачатиме продовження процесуального строку дії ухвали слідчого судді, суду в межах строку досудового розслідування.

Обґрунтовано, що двомісячний строк дії ухвали – це період, протягом якого можна виконувати ухвалу слідчого судді, суду про тимчасовий доступ, а не період зберігання вилучених речей чи документів. Встановлено, що кримінальна процесуальна форма тимчасового доступу до речей і документів не передбачає необхідності накладення арешту на майно, вилучене під час застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Доведено, що якщо речі та документи, вилучені під час тимчасового доступу, мають ознаки речових доказів та потребують збереження для проведення з ними процесуальних дій чи для вирішення справи по суті, то на них має накладатися арешт. Це передбачає визначення в ухвалі слідчого судді, суду про арешт майна строків обмеження права власності володільця такого майна.

Встановлено, що перелік речей та документів, що містить охоронювану законом таємницю, є неповним та запропоновано доповнити ч. 1 ст. 162 КПК України наступними видами інформації: відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК України); таємниця усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК України); таємниця нарадчої кімнати; інформація, яка стала відома у в’язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні (ст. 6 Кодексу професійної етики судді); таємниця страхування (ст. 40 Закону України «Про страхування»).

Обґрунтовано, що під іншими формами обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, є: особисте спілкування, листування, передання інформації з використання засобів зв’язку (телефонні дзвінки, смс-повідомлення, спілкування через мобільні додатки для спілкування, використання електронної пошти тощо). Запропоновано відповідну редакцію ч. 1 ст. 161 КПК України.

Досліджено процесуальний статус слідчого судді, який відіграє ключову роль у застосуванні тимчасового доступу до речей та документів. Встановлено неоднаковість правозастосовної практики при розгляді слідчими суддями клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів. Доведена необхідність забезпечення реалізації права на апеляційне оскарження усіх ухвал слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей та документів, запропоновано відповідні зміни до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України.

Доведена необхідність доповнення ст. 160 КПК України положенням про доцільність надання слідчому судді, суду документів, які свідчать про відмову в наданні речей та документів на адвокатський запит, що достовірно свідчитиме про неможливість отримати речі чи документи без застосування тимчасового доступу.

Обґрунтована доцільність диференціації поважних причин невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей та документів на обставини об’єктивного характеру (воєнний стан, окупація територій, обставини непереборної сили) та суб’єктивного (переховування володільця, відмова у видачі, затягування строків видачі). Невиконання ухвали слідчого судді суду про тимчасовий доступ до речей чи документів з поважних причин об’єктивного характеру має зумовлювати не проведення обшуку, а продовження строку її дії.

У Розділі 3. «Учасники тимчасового доступу до речей і документів як заходу забезпечення кримінального провадження» аналіз суб’єктного складу інституту тимчасового доступу до речей та документів. Обґрунтовано, що самостійним учасником тимчасового доступу є володілець речей та документів. У кримінальному процесуальному законодавстві не визначено його правової природи та місця у системі учасників кримінального провадження, не наділено його відповідними правами і обов’язками. Висновок про його процесуальний статус можна зробити лише на підставі системного аналізу положень Глави 15 КПК України.

Запропоновано наступне визначення володільця речей та документів – це суб’єкт публічного чи приватного права, у володінні якого перебувають речі й документи, які містять відомості, що можуть бути використані як докази, під час кримінального провадження набули характерних ознак об’єкта тимчасового доступу до речей та документів та які за ухвалою слідчого судді, суду можуть бути оглянуті, скопійовані або вилучені.

Визначено, що процесуальна діяльність слідчого (дізнавача) при здійсненні тимчасового доступу до речей та документів складається із таких елементів: ініціювання проведення тимчасового доступу до речей та документів; формування клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів; звернення до прокурора за погодженням клопотання, у випадках відмови прокурора – до керівника органу досудового розслідування; звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням; виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів; забезпечення схоронності вилучених речей та документів; у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів – звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку.

Встановлено неузгодженість правозастосовної практики щодо визначення суб’єктів виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Обґрунтована необхідність уповноважити оперативні підрозділи на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів на підставі доручення слідчого, дізнавача. Запропоновано відповідні доповнення до положень п. 3 ч. 2 ст. 40 та ч. 1 ст. 41 КПК України.

Доведена доцільність запровадження спрощеної процесуальної форми здійснення тимчасового доступу до речей та документів у формі огляду чи копіювання, яка має проводитися на підставі постанови прокурора з обов’язковою фіксацією у протоколі.

Запропоновано урівняти сторону захисту та сторону обвинувачення у вимогах щодо необхідності надавати витяг з ЄРДР до клопотання про застосування тимчасового доступу до речей і документів. Доведена необхідність зобов’язати слідчого, дізнавача надавати стороні захисту витяг з ЄРДР на підставі відповідного запиту.

Доведено, що при застосуванні тимчасового доступу до речей та документів у формі їх вилучення, сторона захисту має керуватися ч. 2 ст. 100 КПК України та самостійно зберігати вилучені речі та документи. Запропоновано речі та документи, вилучені стороною захисту під час здійснення тимчасового доступу, зберігати у захисника за місцем реєстрації його адвокатської діяльності. Обґрунтовано, що у разі пошкодження чи втрати вилучених речей та документів до адвоката застосовується дисциплінарна відповідальність, передбачена п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Звертається увага на відсутності загальновизнаного підходу щодо віднесення потерпілого до сторони обвинувачення, та, відповідно, можливості потерпілого відстоювати свої процесуальні права та інтереси шляхом звернення до суду з клопотанням про застосування тимчасового доступу до речей і документів. Доведена необхідність наділення потерпілого як самостійного учасника кримінального провадження правом звернення до суду з клопотанням про застосування тимчасового доступу до речей і документів.

Додатки:

Трансляція: https://www.youtube.com/watch?v=xEvyb6pmGSo

Ключові слова:
арешт майна виїмка вилучення володілець докази доказування заходи забезпечення кримінального провадження кримінальне провадження потерпілий процесуальна форма слідчий сторона захисту судовий контроль Тимчасовий доступ до речей та документів