Січевлюк-Врублевський Тарас Степанович

Спеціальність: 081 – Право

Тема дисертації: Кримінально-правова характеристика службової недбалості (стаття 367 кримінального кодексу україни)

Статус: Захист планується

Науковий керівник: Костенко Олександр Миколайович

Дата захисту:

Місце захисту: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Анотація:

Січевлюк-Врублевський Т. С. Кримінально-правова характеристика службової недбалості (стаття 367 Кримінального кодексу України). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» (08 – Право). Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2024.
Дисертацію присвячено кримінально-правовій характеристиці службової недбалості за Кримінальним кодексом України.
У розділі 1 розглядаються загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження норми про службову недбалість за Кримінальним кодексом України.
Констатовано, що кримінальний закон про службову недбалість (ст. 367 КК) виконує охоронну та регулятивну функції, будучи частиною охоронно-регулятивного механізму протидії злочинності у сфері службової діяльності, який реалізується шляхом охорони відповідного порядку суспільних відносин засобами кримінального права та регулювання.
Соціальна корисність кримінального закону (ст. 367 КК) обумовлена значним ступенем суспільної небезпеки службової недбалості, що акумулює суспільну небезпечність посягання як на порядок суспільних відносин, який визначає вимоги до дисциплінованості службових осіб у частині своєчасного (завчасного), належного та повного виконання ними своїх службових обов’язків, а також на життя, здоров’я, власність тощо; суспільну небезпечність спричинених наслідків у виді істотної шкоди та тяжких наслідків; суспільну небезпечність службової особи як соціопатичної особистості з комплексом сваволі та ілюзій; суспільної небезпечності форми вини, з якою може вчинятися службова недбалість.
Логіко-технічні особливості норми про службову недбалість включають такі обставини соціальної обумовленості, як системно-правова несуперечливість та зрозумілість. Виявлено систему кримінально-правових
норм, які закріплюють підстави кримінальної відповідальності за недбале ставлення особи, яка зобов’язана діяти певним чином, до виконання своїх обов’язків. Запропоновано виокремлювати норми про службову недбалість, професійну недбалість, недбалість щодо виконання інших обов’язків (не обумовлених проходженням служби або професією), а також змішану недбалість. До норм про службову недбалість віднесено норми у статтях 367 «Службова недбалість» та 425 «Недбале ставлення до військової служби» КК.
Запропоновано криміналізувати професійну недбалість осіб, які надають публічні послуги (ст. 367-1 КК), тобто вчинене з необережності невиконання чи неналежне виконання особами, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, своїх професійних обов’язків, якщо це спричинило істотну шкоду.
Виявлено такі основні підходи до криміналізації службової недбалості: закріплення загального складу службової недбалості (Польща, Нідерланди, Норвегія, Данія, Швеція, Латвія, Молдова, Великобританія, Туреччина, КНР тощо); передбачення спеціальних видів службової недбалості одночасно з відповідною загальною нормою (Латвія, КНР, Іспанія, Грузія тощо); відсутність загальної норми про службову недбалість та наявність виключно спеціальних складів такої недбалості (Австрія, Франція, ФРН, Іспанія, Італія тощо). Норма про загальну службову недбалість передбачається в одній статті зі зловживанням/перевищенням влади або службових повноважень (Польща, Швеція) або в окремій статті (Латвія, Литва, Молдова, Казахстан, Грузія, Киргизія, Норвегія). Кримінальна відповідальність за військову службову недбалість передбачена в Естонії, Молдові, Казахстані, Норвегії, а за економічну недбалість – в Болгарії, Данії, Литві. Виявлено інші особливості передбачення кримінальної відповідальності за службову недбалість, що стосуються конструювання норм з використанням моделей формального/матеріального складу кримінального правопорушення; наявність різних форм вини. Зроблено висновок, що аналіз кримінального законодавства
окремих держав вказує на соціальну обумовленість норми про службову недбалість як окремого складу кримінального правопорушення за КК України з огляду на передбачення саме такого підходу у кримінальному законодавстві країн, що належать до всіх виокремлених груп, а саме до держав ЄС, колишнього пострадянського простору, які як належать, так і не належать до ЄС, інших європейських та азійських країн.
Розділ 2 присвячено кримінально-правовій характеристиці складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України.
Визначено об’єкт службової недбалості (ст. 367 КК) кожного виду. Зокрема, основним безпосереднім об’єктом є порядок суспільних відносин, який визначає вимоги до дисциплінованості службових осіб у частині своєчасного (завчасного), належного та повного виконання ними своїх службових обов’язків, а додатковим безпосереднім – імідж органів публічної влади та підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також власність (обов’язковий); життя та здоров’я громадян (в останньому випадку – якщо шкода має майновий вираз) (факультативний). Невиконання службових обов’язків – це відсутність реалізації службовою особою будь-якого службового обов’язку, який входить до кола її службових повноважень, що свідчить про її недисциплінованість на службі, бездіяльність, для якої характерним є невчинення особою дій, які вона повинна могла і могла їх вчинити. Неналежне виконання службовою особою службових обов’язків – це несвоєчасне, неякісне та неповне виконання (дія) службовою особою своїх службових обов’язків. З огляду на правову природу службових обов’язків, а також на загальний зміст невиконання та неналежного виконання службових обов’язків, запропоновано в ст. 367 КК закріпити таке діяння, як порушення службовою особою своїх службових обов’язків, що може бути вчинено як у формі активної поведінки (дії), так і в формі пасивної поведінки (бездіяльності).
Доведено, що центральним питанням, яке потребує з’ясування під час
кваліфікації за ст. 367 КК, є визначення кола службових обов’язків, передбачених для службової особи. Джерелами службових повноважень є нормативно-правові акти, локальні правові акти, ненормативні (індивідуальні) акти (накази, розпорядження, приписи конкретним особам). Службові обов’язки окремих службових осіб як правило передбачаються не одним, а кількома нормативно-правовими та іншими актами. Без установлення того, які конкретно службові обов’язки були порушені службовою особою, неможливою є кваліфікація діянь за ст. 367 КК.
Поняття «істотна шкода» та «тяжкі наслідки» як суспільно небезпечні наслідки ряду кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, у тому числі й службової недбалості (ст. 367 КК), які у чинній редакції частин 3 та 4 примітки ст. 364 КК повинні мати вигляд матеріальних збитків або стосуватися майнового виміру шкоди нематеріального характеру, не повною мірою відповідає об’єкту цих складів кримінальних правопорушень. Запропоновано повернутися до юридичних конструкцій дефініцій понять «істотна шкода» та «тяжкі наслідки», які використовувалися законодавцем до моменту набрання чинності Законом України від 13.05.2014 № 1261-VII та які надавали можливість включати до їх кола шкоду будь-якого характеру з урахуванням ступеня порушення прав, кількості потерпілих тощо, використовуючи таке формулювання: «якщо вона / вони полягає / полягають в матеріальних збитках». Запропоновано виключити ч. 3 ст. 367 КК з огляду на те, що загибель людини за умови врахування законодавцем попередніх пропозицій охоплюватиметься тяжкими наслідками (ч. 4 примітки ст. 364 КК).
Службова особа як спеціальний суб’єкт службової недбалості характеризується ознаками, визначеними у частинах 2 та 3 ст. 18 КК, і належить до сфер публічного та приватного управлінь у державі. Встановлення видів службових осіб (представників влади, осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції) є
однозначним як у теорії кримінального права та в правозастосовній практиці. Запропоновано диференціювати кримінальну відповідальність за службову недбалість з урахуванням статусу службової особи та передбачити у ст. 367 КК такі кваліфікуючі ознаки, як вчинення службової недбалості службовою особою, яка займає відповідальне становище (ч. 2) та службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч. 3).
Службова недбалість (ст. 367 КК) може бути вчинена виключно з необережною формою вини – кримінальною протиправною самовпевненістю та недбалістю. Констатація ознак умислу вказує на наявність у діях службової особи зловживань з боку службових осіб, що підлягає кваліфікації за статтями 364 або 364-1 КК.
Виокремлено та охарактеризовано розмежувальні ознаки між службовою недбалістю (ст. 367 КК) та суміжними складами кримінальних правопорушень – зловживаннями службових осіб (статті 364, 364-1 КК) та недбалим ставленням до військової служби (ст. 425 КК). Виокремлено такі розмежувальні ознаки між суміжними складами кримінальних правопорушень, передбачених статтями 367 та 425: основний та додатковий безпосередній об’єкти, суспільно небезпечні наслідки, суб’єкт кримінальних правопорушень, а між службовою недбалістю (ст. 367 КК) та службовими зловживаннями – основний безпосередній об’єкт, суспільно небезпечне діяння, форма вини, мета, суб’єкт кримінального правопорушення.

Додатки:

Трансляція: