Дем’як Павло Юрійович

Спеціальність: 081 – Право

Тема дисертації: Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, як фонові явища корупційних кримінальних правопорушень

Статус: Захист планується

Науковий керівник: Загиней-Заболотенко Зоя Аполлінаріївна

Дата захисту:

Місце захисту: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Анотація:

Demiak P. Yu. Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, як фонові явища корупційних кримінальних правопорушень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – «Право» (08 – Право). Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2024.
У розділі 1 розглядаються загально-методологічні підходи до правової природи корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень. Проаналізовано дефініції понять «корупційне правопорушення» та «правопорушення, пов’язане з корупцією» (Закон України «Про запобігання корупції»). Констатовано необхідність вдосконалення вказаних дефініцій, зокрема, вказівкою на можливість настання адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, обов’язковості віднесення до них правопорушень, вчинених загальним суб’єктом, які своєю протиправною поведінкою сприяють вчиненню корупційних діянь (наприклад, пособником). Підтримано підхід науковців про доцільність відмови від переліку корупційних кримінальних правопорушень та корупційних правопорушень, пов’язаних з корупцією, на користь включення в КК абстрактних визначень указаних понять. Запропоновано розуміння антикорупційної безпеки як об’єкта корупційних кримінальних та пов’язаних з корупцією кримінальних й адміністративних правопорушень: 1) частина національної безпеки держави; 2) включає корупцію та антипорядок, пов’язаний з корупцією, який полягає у порушенні особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також прирівняними до них особами, антикорупційних вимог, заборон та обмежень, передбачених у Законі № 1700-VII; 3) корупція та антипорядок, пов’язаний з корупцією, є суспільними ризиками, які деструктивно впливають на антикорупційну, а отже на національну безпеку України, однак мають різну інтенсивність такого впливу;
4) кримінальні корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні та адміністративні правопорушення є близькими за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, що дає підстави розглядати їх як єдине ціле.
Адміністративна деліктність є фоновим для злочинності явищем, оскільки характеризується асоціальністю та масовістю, а також здійснює опосередкований вплив на детермінацію злочинності, виконуючи роль віддаленої причини. З’ясовано, що фоновими для корупційної злочинності явищами можуть виступати адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачені главою 13-А КУпАП.
Розділ 2 присвячено характеристиці вчинення особою дій у ситуації реального конфлікту інтересів як адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, та корупційного кримінального правопорушення. Встановлено, що кримінальне законодавство Франції, Румунії, Молдови містить норми, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення дій публічним службовцем в умовах реального конфлікту інтересів. Виявлено особливості регулювання ситуації конфлікту інтересів у міжнародних документах, а також в антикорупційному законодавстві зарубіжних держав, як-от Франції, Румунії, Латвії, Литви, Молдови, Казахстану. Доповнено знання про конфлікт інтересів аналізом правових позицій Верховного Суду, який висновував про поняття приватного інтересу, про окремі випадки потенційного та реального конфлікту інтересів, та їх відмінності, про характеристики близьких осіб, з якими в особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не мають характеру сімейних, про можливість виникнення конфлікту інтересів в особи, яка не працює в її підпорядкуванні, проте здійснює свою діяльність у сфері, на яку поширюється юрисдикція органу, в якому працює ця особа, про особливості виникнення ситуації конфлікту інтересів, зокрема у разі видання особою наказу про притягнення викривача до дисциплінарної відповідальності. Наведено спільні ознаки між реальним конфліктом інтересів та використанням влади або службового становища всупереч інтересам служби як
ознакою зловживання. Правопорушення, передбачене ст. 1727 КУпАП, виступає фоновим явищем зловживання лише у разі наявності ситуації реального конфлікту інтересів. Зазвичай особливістю девіантної поведінки у такому разі виступає неперервність між вчиненням адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією у вигляді неповідомлення службовою особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів чи вчинення нею дій або прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів і самим зловживанням. Доведено, що зловживання службовим становищем включає його перевищення. У разі перевищення службових повноважень службовою особою, яка не є працівником правоохоронного органу, такі дії слід кваліфікувати як зловживання. Приватний інтерес як елемент складу реального конфлікту інтересів у складі зловживання перетворюється в інтегрований приватний інтерес, що включає такий мотив, як протиправний інтерес (службової особи чи третіх осіб, зокрема корисливі), а також мету – одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, який є відмежувальною ознакою між правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 1727 КУпАП, та зловживанням. На підставі аналізу судової практики зроблено висновок, що встановлення функціонером або прирівняною особою / службовою особою самому собі різноманітних стимулюючих виплат (наприклад, премій, надбавок за інтенсивність роботи) зазвичай кваліфікується судами за ст. 1727 КУпАП. Водночас має місце й кваліфікація вказаних дій за відповідною частиною ст. 191 КК як заволодіння службовою особою майном шляхом зловживання службовим становищем. При цьому принципові відмінності у фактичних обставинах справ відсутні. Реальний конфлікт інтересів доцільно розглядати дихотомічно в статичному та динамічному аспектах. У першому випадку формуються умови, що містять склад реального конфлікту інтересів, а неповідомлення функціонером або прирівняною особою про наявність такого реального
конфлікту інтересів у порядку, передбаченому законодавством України, тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 1727 КУпАП (статичний або незавершений реальний конфлікт інтересів), а в другому випадку функціонер або прирівняна особа приймає рішення або вчиняє дії в ситуації реального конфлікту інтересів (динамічний або завершений реальний конфлікт інтересів).
Запропоновано передбачити кримінальну відповідальність службової особи за вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів в разі спричинення цими діями істотної шкоди або тяжких наслідків. Розділ 3 присвячено дослідженню порушення встановлених законом антикорупційних заборони/обмеження одержувати неправомірну перевагу.
Зроблено висновок, що неправомірна вигода та подарунок є формами неправомірної переваги як узагальнюючого поняття, прохання, вимагання чи одержання якої свідчить про виникнення приватного інтересу у функціонера чи прирівняної особи. Лише неправомірна перевага є іманентною властивістю підкупу, а приватний інтерес, який виникає у функціонера чи прирівняної особи у зв’язку з отриманням неправомірної вигоди фактично вказує на зв’язок такої вигоди як зі статусом такої особи, так і з її контраверсійними діями у майбутньому (вчинення чи невчинення певної дії в інтересах інших осіб з використанням влади чи службового становища). Наведено аргументи, що неправомірна вигода та заборонений подарунок у розумінні антикорупційного законодавства України є максимально наближеними за змістом, але не тотожними поняттями, а також запропоновано передбачити у КК кримінальну відповідальність за порушення функціонером заборони одержувати, просити та вимагати подарунок, передбаченої ч. 1 ст. 23 Закону № 1700-VII. Виявлено такі відмежувальні ознаки між підкупом (ст. 368 та частини 3, 4 ст. 3684 КК) та порушенням установлених законом обмежень щодо одержання подарунків: безпосередній об’єкт (правопорядок з дотримання службовими особами та особами, які надають публічні послуги, антикорупційної заборони
приймати пропозицію, обіцянку, просити або вимагати надати, а також одержувати неправомірну вигоду; правопорядок з дотримання функціонерами та прирівняними особами встановленого законодавством антикорупційного обмеження щодо одержання подарунків), предмет (неправомірна вигода; подарунок), діяння (прийняття пропозиції, обіцянки, отримання, прохання та вимагання надати неправомірну вигоду; прийняття подарунка), суб’єкт (публічна службова особа, особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг; функціонер і прирівняна особа (особа, яка надає публічні послуги)), суб’єктивна сторона (прямий умисел; умисел (як прямий, так і непрямий)).
Запропоновано шляхи законодавчого коригування дефініції поняття корупція, зокрема, в частині охоплення нею не лише протиправних дій з метою передачі неправомірної вигоди, а також забороненого подарунка, доцільності визначення мінімального розміру неправомірної вигоди крізь призму невідповідності переданого предмета, наданої послуги тощо загальновизнаному уявленню про гостинність. Окрім того, запропоновано передбачити кримінальну відповідальність за протиправні дії активного та пасивного корупціонерів стосовно забороненого подарунка, шляхом доповнення чинного КК новою ст. 3686. Запропоновано в Законі № 1700-VII до осіб, які прирівняні до функціонерів відносити службових осіб юридичних осіб приватного права, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 % або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такої юридичної особи. Такий підхід, на нашу думку, можна вважати ефективним антикорупційним запобіжником (на нормативному рівні) протидії проявам, пов’язаним з корупцією, під час здійснення організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у таких юридичних особах.

Додатки:

Трансляція: